Розплющую очі я кожної ночі,
Фотографую сни серед зими.
І щось таке вони пророчать,
Що я боюсь своєї самоти.
Папір тоненький у клітинку.
Кулькова ручка вже на пів пуста.
І знов вірші пишу я без-зупинку
На клаптику зім'ятого листа.
Згоряє лампа в темряві холодній,
Я гріюсь почуттями і слова
Мої лягають на клітинки чорні,
А я мовчу, сухі мої вуста.
Закінчаться чорнила на папері,
Народяться чергові три рядка.
І ти відкриєш мої двері,
Чарівна вся і усмішка тонка.
Обіймеш, тихо прошепочеш:
"Поет мій, спати вже пора..."
І я іду, та все ж так хочу
Останні написати три рядка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476145
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: іВан Мандибура