Час вправно надсікає серце
лезами взаємних образ
Не раз
ти повертав мені ніжність
в істериці кинуту через плече
Коли намагалась втекти
у останньому вагоні виправданої самотності
Тепер вже не бійся ставити крапку
Ковтни останнє виплакане мною слово
Бо кожен
безнадійно на власному егоїзмі одружений
Лишитися друзями?
Знаєш любий
треба ними бути спочатку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476143
Рубрика: Верлібр
дата надходження 31.01.2014
автор: Яся Сингаєвська