Ми всі ростемо і старієм,
Повільно йдемо до кінця.
Та все ж ніхто не розуміє,
Для чого нам забава ця...
Життя – проста і дивна штука,
Одноманітна як краплі води,
І в голову залазить думка:
«Йдемо… та чи знаємо куди?»
Не знаємо тому і йдемо,
Наче сліпа овець отара.
Пастух заставить – ми підемо.
Такий народ – прості нездари.
Потрібно вибрати свій шлях
І до кінця іти по ньому.
Та й всій країні буде крах,
Як люди заживуть по-свому!
Ми – люди вільні, а не вівці!
Ми обираємо життя!
Вставай народ і не дивіться,
А разом в бій за майбуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476097
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Жуйка