А ми вже виросли, ми уже не ті
Раніше бавилися жмурки в темноті
Раніше в нас була лише одна проблема
Піти смачно поїсти, ото була дилема
Раніше, прибігаючи до дому,
Я мамі про свій день розповідала
Вона ж, всміхнувшись, нагиналася до долу
І курточку на дочці розчіпляла
Та ми вже виросли,ми уже не ті
Тепер боїмося темноти
Тепер не довіряємо ми людям
І не розказуємо навіть власним друзям
Про те, що душу так тривожить та шкрябе
А що змінилось? Що не так у нас?
Як зовні були, так і залишились
От тільки очі не маленьких нас
Ми виросли, і блиску не лишилось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476014
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Венцик Таня