Печаль породжують уста твої,
І не можливо все це пережити.
Почуй хоч раз благання ти мої,
Мені тебе так боляче любити.
Коли ж згадаю перший поцілунок,
Ту мить,коли зійшлися два серця,
То був неначе ніжний подарунок,
Який я збережу на все життя.
І хочеться кричати вслід тобі,
Німими звуками у даль.
Як прикро й боляче мені,
Уста твої породжують печаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475992
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Прокудіна Вікторія