122
Нема ніяких перемін під сонцем –
Ісус Христос той самий назавжди;
Йому належить золото і стронцій,
І плоть, і кров, і води, і сади;
В Його руках всі долі, як чєрвонци,
Святі суди і бич полинь–звізди…
І з цим ніяк не змиряться масонці
І прагнуть Господа з Землі змести…
Не знаю як там, де зорять квазари,
А от під сонцем – люди, як сліпі, –
Не відрізняють храмів від базарів,
Як кроманьйонці, древні і тупі,
Сповідують – що скажуть комісари,
Колись – червоні, нині – голубі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475948
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 30.01.2014
автор: lionet