в один прекрасний день одна маленька дівчинка купила квиток в один кінець.
вимкнувши телефон, взявши з собою лише книгу Жюль Верна та мр3-плеєр вона сіла на потяг в нікуди.
за вікном плацкартного вагону пролітали міста, летіло життя стурбованих людей все повз неї.
благородна тиша лагідно вкривала її душу.
вона їхала без зайвих запитань, слів та пояснень.
маленька дівчинка ловила промінчики сонця на своєму обличчі.
сонце любить її, це помітно по веснянках, що так рясно вкривають її персикового кольору щічки. а вона любить його.
бездоганна любов. іноді обпікає правда, але ж не без мінусів, правда?
а потяг мчав все далі, лишаючи позаду все, що було колись таким важливим. а попереду...а хто знає що попереду. щастя в серці та могутня віра.
P.S.
дівчинці було 20.
доля - то потяг.
один кінець - це щастя.
щастя, яке так давно її чекало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475922
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Annaleto