червоні очі, білий сніг
щось у душі шкребеться
і жовте сонце все ж до ніг
спускається до ночі
ослабилась моя душа
зима, закам'янілі руки
і ніби, зупинилась тьма,
бо срібло упадає в муки
мій сміх - сарказм душі кривої
хай думають, що добре все
насправді ж - помирає воля,
прийдемо ж до нової долі
мої слова не в риму стали
спустілії думки мої
і числа року мимо вух пускала,
а рамки стали вже міцні
коли себе я закувала?
коли здалась життю?
і Бог сказав, що вже застряла
і не боролась я у нім
закрила очі, сині окуляри,
бо розовий не колір мій
так чисто і спокійно стало
коли закрилась я в собі...
так я тихо помирала,
так слова тяжкими стали
постіть мої слова наземні
простіть, бо то лиш я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475813
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: Sam Holgon