Скриплять тихенько старі двері,
Й скрипить колиска за вікном.
Вже майже розвалились каруселі,
На яких завжди були ми вдох.
Пусті стежинки. Тут нема нікого,
Лиш іноді хтось пройде мовчки повз,
Для мене тут усе таке знайоме...
Душа болить і плачу знов і знов.
Розбите серце склеїти не сила,
І не зможе вилікувати рани час.
Я буду пам'ятати що любила,
Бо так кохають тільки раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475739
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: Манько Інна