По світу ходять Правда й Кривда.
У Кривди очі золоті,
А Правда ранами укрита
Та позад неї йдуть святі.
Вони ідуть своєю стежкой
І заглядають у серця.
Кому в кишеню класть монету?
Кому тернового вінця?
Ідуть між себе вони мовчки.
Про що їм справді говорить?
Вони лиш якість в людськім сердеці.
Народ історію творить.
Ідуть вони вздовж барикади.
У Кривди зброя на плечі.
У Правди ж в небі видно стяги
І люд чергує співучи.
Та все ж є прикристь в цім союзі,
Бо розділяють ті людей.
Немає єдності в народі
В якому різний світ ідей.
Не продавайтесь за монету!
Це хибній світ людських спокус.
Вони разом ідуть по світу
Та ви самі берете курс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475732
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: Надія Маньковська