Вона носила темні окуляри
І дуже рідко їх знімала.
Вона не відкривалася нікому
І нишком ночами вірші писала.
Вона так тихо й мало говорила
Та слухача знайти їй було важко.
Вона можливо і людей любила,
Але її не помічали, було страшно.
Вона гуляла осінню по парках
І завжди мріяла, та не про те, що інші.
Ті хто шукав її, знаходив лиш останки,
Сумного настрою, що несли її вірші.
Вона лише тому на цьому світі,
Що сильно й трепетно колись кохала.
Вона лише тому приносить квіти,
Кого так довго й ніжно тут чекала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2014
автор: Vinyk