Трішки страшно. Скрипучий поріг
У вікні вітер віття колише
Благенький коврик, нитки чіпляє до ніг
Місяць дзвінко розсіює тишу
Міста шум, кілометрами згас
М’яка постіль не кличе до сну
Одиноке виття чулося водночас
Із піснями відьом про пітьму
Млявий обрис за тюлем померк
Та ні, нерви і втома, здалося
Та легкий вітерець моє марево стер
Ніжно пестячи відьмі волосся
Жива ніч до світанку не спить
І без жертв серця не залишить
І мені вже до сходу повік не склепить
Все навколо неспокоєм дише
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475645
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 28.01.2014
автор: Vinyk