ніжність моя тонкострунна віп'ялася в тіло туги.
погляд став хижим і змученим.
чи то винні безсонні ночі
чи то примусові заручини з кожним новим ранком...
я вже нічого не хочу.
коли вогонь дожирає останню гілку його не задмухати
коли людина з голоду запихається гливким хлібом
її не зупиниш.
що ж тоді казати про голод серця
про цей жахливий геноцид з боку здорового глузду?
у мені просинається така жорстокість
що нею можна замість розпеченого заліза
ставити клейма.
гнів не знайомий Стейнбеку
гронами зріє всередині...
жорстокість звіра це лише зворотній бік
його вірності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2014
автор: Maria Volkova