В сотий раз хрипить гірка пластинка.
Цілую бліді руки. Я мовчу.
Я не твоя давно забута жінка.
І грію свої руки. Не дишу.
А в серці шелестить суха пустеля.
Нема сльози, щоби зросить пісок.
У мене є лиш стіни голі й стеля,
І тіло, що холоне до кісток.
У мене лиш сухі, холодні стіни.
А ще папір, огризок олівця.
Такі далекі, проте рідні тіні,
Що прилетіли в гості з забуття.
У мене є печаль у серці тиха.
А у душі ще самота бринить.
Любов моя болить, проте не диха.
А там де поламалось - відболить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475552
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2014
автор: Олька Оленька