Поведи мене на Грушевського

Поведи  мене  на  Грушевського.
Не  зважай,  що  не  маю  захисту.
Може,  нас  там  ждуть.  Може,  ще  когось…
Ми  усі    мікрочастки  протесту.

Я  хотіла  би,  хоч  не  довго  так
Екстремістом,  як  кажуть,  стати.
Це  звання  тепер.  Це  покликання
За  свободу  життя  віддати.

На  Грушевського,  поведи  мене,
Бо  самій  мені  там  трохи  лячно.
І  майбутнє  там  ще  не  здійснене,
І  не  кожен  тим  хлопцям  вдячний.

Не  один  мільйон  в  цьому  місті  нас  -
Лише  сотні  готові  стояти.
І  для  них,  мабуть,  вже  настав  той  час,
Коли  більше  нема  що  втрачати.

Поведи  мене  на  Грушевського,
Не  зважай,  що  не  маю  захисту.
Ми  частина  є,  всього  на  всього
В  боротьбі  проти  злого  натиску.



[i]фото  Вадим  Кошик[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475520
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2014
автор: natali07