Часто раптовість горя видніється пов’язкою обмеження на руці,
Постійно зопальне страчення згорнене червоною накидкою,
Але тільки Верховний Злодій обере її,
Натомість невинність огорне все в терновий огрічення колір.
Тільки не в символах істинність речей, а у їх значеннях,
У їх неприборканій видноті,
Тому, коли чуєш без погорди легенди,
То не кланяйся, бо вони не ті,
Бо не так, не там пишуться велелюбні слова,
Вони кровінням розтікаються до плит без мови,
Які читає серце,
А радше Тиша,
Бо тілька Та розраджує
Надзвір’я в душах,
А голосом гуде біда
І пристрасть, що скара тебе на горло,
Сину смерті,
Бо хоч і матір – то твоє життя,
Та лінія веде від батька.
*Син смерті(гебраїзм)-приречений на загибель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475454
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Олена Ганько