Загинули люди…
Найважливіше - загинули люди!.. А влада висловлює жаль та співчуття розбитим вікнам і нещасній бруківці – їх вже не вернеш… Змушує замислитись, обуритись, що завгодно, але вже не дозволить мовчати й бути осторонь. Моя хата не з краю. Наші хати не з краю!
Останнім часом(та що там – вже давно!) мені здається, що деякі люди живуть в неіснуючий країні “порядку та стабільності”, може навіть – благополуччя. Жаль, що вона неіснуюча… та, хтозна, може вони щось приймають?!.
Типова ситуація: якийсь небожитель(можливо суддя, чи інший стовп справедливості), будучі п’яним, збиває на переході дівчину… а далі(вибачте, бо звучить цинічно!..) починається цікаве: випадково виявиться, що дівчина була екстремісткою зі страшними ідеями фашизму, котра, до речі, кілька днів тому погрожувала троюрідній бабці вище названого дяді. І ось перейшла до конкретних дій! Тому це було не що інакше як правомірна самооборона і свята боротьба з фашизмом. Покарання – два роки умовно(у найтяжчому випадку!).
Сумно, дико, страшно…
Останні події в крайні показали, що ми спостерігаємо небачений за останні десятиліття національний підйом! Це дуже важливо! Зміни обов’язково будуть!
Вічна слава, честь і пам'ять загиблим за свободу країни, за свободу душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475417
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Артем Богуславський