біля витоку мрійного щастя
Бог стояв усміхаючись нам
і любові небесної настрій
білим квітом буяв тут і там
в облюбованій сонцем лазурі
під осяння святого лиця
розганяючи думи понурі
щебетали птахами серця
буйні грози їх не налякали
і принад заворожливий блиск
розставання осиливши далі
ті у ласку довічну злились
тепле літо і осінь холодна
і обличчя зими крижане
промине і пощезне в безодні
лиш кохання повік не мине
ти зі мною це щастя велике
вдвох стежиною радості йти
під надійним покровом Владики
до життя золотої мети
27.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2014
автор: Рідний