Після посту в сорок днів,
Ісус нарешті зголоднів,
Де й узявся чорт ріжкатий
Й почав Його спокушати:
"Коли ти Син Божий, скажи,
Щоб це каміння стало хлібом.
Вуста Христа відповіли
Спокійно, впевнено і гідно:
"Біблія вчить розуміти,-
Не самим хлібом буде жити
Людина, але словом кожним,
Що сказано Духом Божим".
Диявол Його забирає,
В Єрусалим переміщає,
Становить на наріжник Храму,
Й нашіптує, мов дає манну:
"Коли ти,- Син Божий, то
До долу кинься, бо ніщо
Тобі не буде кажу я,
Бо так говорить Біблія.
Бог накаже всім про тебе,
Своїм Ангелам із неба,
На руках знесуть тебе,
Щоб ногу не спіткнув ти де".
Ісус відказує йому,
Злому дияволу цьому:
"Не спокушуй Бога свого,
Без необхідності до цього".
Диявол все не відстає,
На гору - височінь бере
І показує Йому
Царства всі, і славу всю.
Тай тоді каже до нього,
До Спасителя людського:
"Це все твоє, даю тобі,
Якщо поклонишся мені".
Тоді Ісус до нього каже:
"Відійди геть сатано,
Написано і кожний знає,
Двом кланятися не дано.
Вклоняйся Господу своєму,
Одному Богові служи".
І зник диявол без взаєму,
Служити Ангели прийшли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475307
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.01.2014
автор: leonidabram