НОВЕ ЖИТТЯ

Через  поле,  засіяне  житом,  тягнулася  довгою  змійкою  ґрунтова  дорога  до  містечка.  Стояла  тепла  суха  серпнева  погода.  Вітер  коливав  колоски  з  налитими  спілими  зернами.  Край  дороги  ріс  спориш,  а  трохи  далі  –  різні  бур'яни.  Багато  рослин  уже  відцвіло,  і  в  насінневих  коробочках  виросли  та  достигли  маленькі  зернятка.  
Ось  у  одної  рослинки  найстарше  зернятко  так  виросло,  що  репнула  тонка  оболонка  коробочки.  Зернятко  через  щілинку  виглянуло  на  волю,  а  там  така  краса:  різнобарвні  квіти,  золотисті  жита,  блакитне  небо,  яскраве  сонце,  білесенькі  хмарки,  свіже  повітря!  Йому  так  було  незвично  і  цікаво,  що  висунувшись  з  коробочки,  ненароком  випало  з  неї  на  землю.  А  тут  –  привілля!  Зернятко  швидко  змішалося  з  піщинками  і  подалося  з  ними  бавитися  за  вітром.
Так  у  розвагах  швидко  минув  час,  стало  холодніше,  зривався  холодний  вітер  з  дощем.  Вітер  підхопив  зернинку  і  поніс,  поніс  кудись  далеко  в  невідомі  місця.  Зернинка  досхочу  політала  в  повітрі  і,  коли  вітер  ущух,  приземлилася  у  вологому  від  дощів  ґрунті.
Незабаром  її  прикрило  опалим  сухим  листом,  вона  зігрілася  в  своїй  новій  хатинці  і  заснула.
Зверху  на  листя  ліг  товстий  сніжний  покров,  зернинці  було  тепло  і  затишно.  Там  вона  відпочивала  аж  до  весни,  поки  не  відчула  якогось  збадьорливого  тепла.  А  як  відкрила  очі,  то  побачила  чарівне  сяюче  світло.  То  ясно  світило  і  пригрівало  весняне  сонечко.
Сніг  танув  і  напував  зернинку  живильною  вологою.  Зернинка  після  довгого  перепочинку  спрагло  і  жадібно  пила  цю  вологу  і  стала  збільшуватися,  набубнявіла;  поверхнева  шкірочка  розтягнулася  і  лопнула.  А  в  тому  місці,  де  був  розрив,  показався  малесенький  тендітний  кволий  росточок.  Це  починалося  нове  життя.
Росточок  сміливо  і  наполегливо  пробивав  собі  шлях  до  сонця,  чіплявся  вусиками-корінчиками  за  землю  і...  почав  зеленіти.  А  зернинка...  зернинка  віддавала  йому  всю  свою  силу,  все  надбання,  щоб  він  виріс  високим,  красивим,  як  колись  була  та  рослинка,  на  якій  вона  жила,    кохалася  і  звідки  пішла  шукати  пригод.

21.06.2012  р.
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475304
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Martsin Slavo