[i]Один...ще один,а от дивись і ще один!...
минають дні,летять як дим.
Один за одним пролітають,
на шляху роки наші змітають.
Змели дитинство одним змахом,
і юність полетіла птахом...
А вони летять,летять так сполохливо,
ті дні,прожиті так бурхливо.
Бурхливо?чи може жалісно та полохливо...
від чого ж жахався? та мабуть нещастило.
А хоча...чому ж,інколи і підфортило,
бувало,що життя і радості дарило.
Як дикі коні дні втікають,
та все копитом по душі,черкають.
Коли дарма прожиті,то спотикнуться,
а як ні то навіть і не обернуться.
Шкода ці дні руками неспіймаєш,
а радісні,подумки лиш пригадаєш...
Та хай летять ці дні бурхливо й вдалечінь,
Зате минулого за ними тягнеться велична тінь.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475224
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2014
автор: Т.І.Ю.