Ми поспішаємо завжди кудись,
Ми б’ємось головами в клітках,
Як ті щури, чи хижаки!
Зажди, не треба бігти!
Ти краще запитай себе, навіщо так біжишь?
Ломитись як усі?
Простіше було б,
Спокійно обійти усіх!
І винайти свій шлях і стежку!
Вона прозора, чиста, ясна,
Не заплямована ніким ще!
На ній, ніхто не заважатиме тобі!
Хіба не краще буде це тобі?
Однак, на ній,
Ти маєш бути сам на сам, один!
Довіривши собі, своїм чуттям!
Тоді, нарешті, в тебе буде все!
За чим ти біг, так поспішав,
Вже стільки років поспіль.
[img][/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475175
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2014
автор: Канти