Всіма надіями, і правдою й брехнею,
Доводив завжди ,що живе лиш нею .
Вона ж сміялась все ,і слухала,й мовчала,
Що не судилося ,вона це добре знала.
Своє життя наповнив маячнею,
Доводив завжди ,що живе лиш нею.
Вона неначе осторонь стояла,
Що не судилося ,вона це добре знала.
Порівнював любов свою з зорею,
Доводив завжди ,що живе лиш нею.
Вона себе вже іншому віддала,
Що не судилося-вона це добре знала.
Отак і було. Долею своєю ,
Доводив завжди ,що живе лиш нею.
Вона ж себе з болота витягала,
Що не судилося-вона ЗАВЖДИ це знала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475110
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2014
автор: #julicharming