О, прекрасна Королево хвиль,
Ти щодня долаєш сотні миль,
Щоб мене теплом своїх же вод
Ніжно цілувати, щемно так
Сенсом наповняти. Й перешкод
Ти не знаєш! В серця твОго такт
Морем дихаю вже я здавна,
Бо твоя душа не має дна!
Я - це берег. Німий, холодний...
Ти - це океан безмежний,
І увесь такий тепловодний...
Я від хвиль таки залежний!
26.01.2014
Х.Ч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475025
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2014
автор: Микита Баян