Добиваю себе своїми ж думками,
В лабіринті тягучому сумних безнадій.
Давно пожираю себе молодими роками,
Де не бувало ніколи сміху і мрій.
Дивно,але це до вподоби мені…
Звикла до цього нищівного насильства.
Вже не дивуюсь морщинам брехні
Й моралі привселюдного вбивства.
Нехай вважають,що я божевільна.
Мене не турбують хижі думки.
Відкинула цей непотріб…тепер я вільна!
Тримаю всіх на відстані руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474939
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2014
автор: Прокудіна Вікторія