Україна в полум’ї горить
Хвилями підкочується дим
Люд чекає, люд іще стоїть
І все вірить, що є Бог із ним
Україна вже давно не спить
Вона плаче, вона сльози л’є
Новина враз облітає світ
Тож всі знають – вона досі є
Фото наче із воєнних дій
Та хто скаже що це не війна?
Ми за крок від неї. Що вже вдій?
Хто підкаже, це чия вина?
Влада все ще бореться за трон
Хтось все мріє нас комусь продать
Україна ж – стежка з оборон
Поле з охорони й барикад
На цім полі є чиїсь сини
Є чийсь батько, може когось брат
В кожного із нас усіх батьки
Хоч дітей нема у барикад
Чоловік у формі, ти згадай!
Це ж не люд, а це все твій народ!!!
Ти кийок та щит свій підіймай
На їх захист, не вбивай свій род!
Так є страх і ще є чийсь наказ
Та ти вільним у цей світ прийшов.
Не чужий, ти все ж один із нас
Просто шлях к своїм ти не знайшов.
Тож подумай в тебе є ще час
Захисти нарешті свій народ
Не давай знущатися з людей
Навіть якщо в формі цей урод.
У пагонах гордість є і честь
А кати лиш знають як люд бить
Захисти від катувань народ
Ти це можеш для людей зробить
Україна в полум’ї горить
Хвилями підкочується дим
На Майдані наш народ стоїть
І все вірить, що ще Бог із ним
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474932
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.01.2014
автор: Надія Маньковська