Знедолена, розграблена країно,
Невже не надоїло тобі плакать?!
Винити інших в божевіллі долі,
В неправильності твойого буття…?
Невже той вічний смуток і зневіра
Тебе влаштовувати завжди будуть?
Й людська байдужість немов прірва
Твоє терпіння не осудить…
Проснись, країно, з вічного чекання!
Відкинь свій летаргічний сон!
Іди на прю, немов в останнє
Й нехай звучить свободи гонг!
О, краю, вільного народу,
Козацьких подвигів, звитяг,
Борись і буде перемога
Й чекає розквіт майбуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474913
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 25.01.2014
автор: Софі Філос