Ти знаєш, це напевно не важливо,
Що я любила тебе понад усе,
Що поруч з тобою була я щаслива
І як сильно хотіла забути тебе.
Що той біль пронизував тіло,
Що п’янка душа вмирала в каятті,
Рани серце в попіл предворило…
А ти і далі хотів убивати мене.
Ти заковував в кайдани мою душу,
І з посмішкою в цепи одягав.
Ти в очі говорив що не байдужа,
А відвертаючись цинічно лиш плював.
Пробач, за те, що не скорилась,
Не впала на коліна, не здалась.
Пробач, за те що все зробила,
Щоб викинуть тебе з свого життя.
Моє пробач, уже напевно не важливо.
Багато зроблено і рани зажива…
Ти прощавай, бувай щасливий.
Пробач, що жити хочу і щаслива я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474883
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2014
автор: Ева Дворжак