У лісі на Самарі
Розвалений, але живий
Стоїть віки неміряні
Пустинний монастир.
В безлюдній степу тишині
У клапті лісу, в плавнях Самари
Ченці, у вицвілій на сонці сутані,
Побудували храм, що не затьмарять хмари.
В пустиннім храмі, з куполом небес,
У спеку, холод, впроголодь буденну
Вони молились за людей, не творячи чудес,
Несли до бога послугу щоденну.
І все світлішало довкола,
Щезали смута, голод, горе.
Добра і радості розходилися кола
і сліз людських всихало море.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474877
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2014
автор: Леонід Ісаков