Мерехтить лілейним глянцем
Степ у крижанім полоні.
Засоромився рум’янцем
Пруг у нічки на поклоні.
Оскляніли непорушно
Бур`яну крихкі примари,
На які, дощем неслушно
Розродились в січні хмари.
Ковзани вдягнувши сніжні,
В’ється зимонька хугою.
Зірочок дзвіночки ніжні,
Місяць гріє під дугою.
Зажурилася вербиця,
Опустивши коси долі...
Листям пурхає синиця
Межи віття на тополі.
24. 01. 14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474764
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.01.2014
автор: Осіріс