[i](Пам’яті українського сина Вірменії)[/i]
Боже, як ясно на небі.
Вечір за обрій пливе.
Зорі дарують планеті
сяєво вічно живе.
А під ногами снігами,
х́угою все замело.
Веснами...
...буде зело.
Постріли –
вечорами...
.................................................
–[i] Боже, що сталося з нами?
– Бігме, страшніше було.[/i]
Вчора убили людину.
Рана душі не одна.
Банда стріляє у спину.
Де ж вона – наша весна?
Як же вона посивіє
знову з вини палача.
Не повернути Сергія.
Жаль,
по закону
не смію
шаблею,
змаху,
з плеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474708
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.01.2014
автор: I.Teрен