Двом постороннім закоханим

Заплющую  очі.Сніжинки  на  вії
Упали.І  ,мружачись,бачу  я  мрії
Обох,як  здаэться,несхожих  людей,
Що  сплелись  в  обіймах  щасливих  тіней.
Руденька  і  мила,чорнявий  з  очима
Коханням  наповнені,а  за  плечима
Роки  на  чекання,надрив  на  краю,
Щоб  просто  почути  й  сказати  "люблю"...
...І  тут  я  згадала  про  слово    "Момент",
Його  захотілось  зарити  в  цемент,
Зірками  писати  листи  в  небуття:
"Момент-це  тривалість  у  ціле  життя"...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2014
автор: #julicharming