піт і кров... вогонь і дим...
падає сніжинка одинока
стаючи краплиною води
у куточку батькового ока
був синочок і уже нема
битись юне серце перестало
в душу просочилася зима
бути у дворі для неї мало
долю ще ніхто не обманув
знає батько та воює з болем
тим що не зустріне вже весну
син його нізащо і ніколи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474678
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2014
автор: Рідний