Куди надхмарні линуть всі мости,
Де океан вимірює провалля,
Старезні замки мчать від німоти,
І ніч сотає сон на дні Грааля,
Мережать Мойри бережно нам дні,
Відважують корундові хвилини...
У серпанково-ніжній пелені
Там вишивають крила янголині.
Мені такі хоча б на мить одну,
Я б цілий світ до серця пригорнула,
З батьківських скронь прогнала б сивину
І, сонця доторкнувшись, спалахнула...
Дай, Боже, мені крила ті на мить,
Я кожне слово ними в світ розсію,
Що у душі безперестанно жебонить
Й трясе мою маленьку Візантію.
Нехай лиш зазирне у кожен дім,
І всякому запалить мрію сонну,
Той авантюрний міні-пілігрим,
Що має в собі силу непоборну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474538
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: Юлія Кириленко