У темряві незвіданій ночей
Душа моя вогненна заблукала,
Утому знявши із палких очей,
У незбагненний світ помандрувала.
Там водограй думок прохід загородив,
І спогадів шуміли водоспади,
Страшенна злива, сповнена чуттів,
Накинулась, всипаючи все градом.
Здавалось, що скінчився вже той шлях,
Поглине темрява мене, розтану,
Та, раптом, світлий лик на небесах
Загоїв вмить мої душевні рани.
З небес спустився янгол сонцеликий,
Простяг до мене рученьки святі,
Вказав мені шлях істинний, великий,
І віднайшла я цінності в житті.
Із поглядом його змінилось все:
Чорніша від смоли, жахлива ніч,
Ріка, що більше вже не понесе
Чуття сумнівності і протиріч.
І ось моє вікно вже прорізає
Проміння сонця, сповнене тепла,
І що відбулося, не уявляю…
Подія та казкова сном була.
Цей дивний сон навчив мене любити
Життя моє у всій його красі,
І кожний день лиш з усмішкою жити,
Добром наповнюючи миті всі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474230
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2014
автор: Юлія Кириленко