Я-маленький Сiрник.Моє серце вдягає лати.
Вже в картоннiй кiмнатi не сниться фантомний лiс.
Коли бог дiставав нас по черзi - за братом брата,
пахли пальцi у бога залiзом гарячих гiльз.
Пахли пальцi у бога - тривожно! Червоно! Липко!
Аж у сховку картоннiм мiй сон смерековий - зник.
Вже за товщею стiн шаленiють вогненнi скрипки
i у вiдчаї ВОЛЕНЬКУ кличе Захриплий Крик.
І пульсують у бога надiрванi стерплi вени.
І навряд чи мiй вогник зупинить Вiйну Свiтiв...
Я - останнiй в коробцi сiрник.Ось мiй вихiд "на сцену"!
Тiльки б знати, що я - недарма... Не ДАРМА -згорiв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2014
автор: уляна задарма