02. 09

"Стоп  кадр.  
Стоп  гра.
Рука  твоя  вже  не  моя,
любов  твоя  вже  не  моя.
Не  ти  вже  і  вже  зовсім  це  не  я.

Не  ра  'зом,  не  разо'м.
Одразу  стало  все  навкруг  як  сон.
І  сльози,  і  біль,  і  почуття,
і  ця  тривога  вічна  і  самотність  без  кінця.

Нема  вже  сенсу,  давно  нема  мети,
нема  тебе  і  мрії  просто  вже  не  ті.

Це  стоп,  
це  пауза  на  роки.
Застрягла  я  
і  не  можу  витягнути  себе  без  твоєї  руки.

Без  тебе,
без  твого  слова,
без  цього  крику,
заради  якого  зараз  я  на  усе  готова.

Без  усмішки,  без  страху  твого  і  тепла..
ну  де  ж  ти  зараз  ,  коли  на  данний  час  я  залишилась  одна.

Цей  стоп  почався  от-тоді,
коли  побачила  я  тебе  "із  землі",
коли  02.09  я  вступила  в  такт
і  так  любила,  що  не  могла  сказати  цього  аж  ніяк..

Не  сказала,
не  зуміла,
не  змогла
всього  три  слова,
і  от,  залишилась  сама.

Стоп  музика,
стоп  ці  дурні  слова,
ця,
аж  до  тошноти,
брудна  брехня.

А  знаєш,  
все  в  житті  буває:
нас  часто  залишають,
нас  зраджують  і  опускають,
ми  часто  говоримо  пусті  слова
і  ще  частіше  мовчимо,  
коли  дійсно  треба  щось  сказати,
і  щось  зробити,  
щоб  у  грудях  не  переставало  зростати.

Але  ми  мовчимо,
ми  мовчимо  роками,
аж  потім,
десь  ,
колись,  -  
напишемо  рядками..

Скажу,  що  важко  ,  
скажу,  що  я  втрачаю
тебе  назовсім  і  я  це  добре  знаю,
я  це  розумію,
Але  що  вже  вдієш,
життя  своє  ти  змінити  не  зумієш  -  
не  крутиться  навкого  тебе  час  й  Земля.
Ти  в  світі  -  просто  ти,
без  тебе  Земля  нічого  не  втрача..

НЕ  бу'ло,  не  бува'ло,  не  було'  !
Нас  нічого  не  в*язало  і  нікуди  не  вело.
Нас  не  тягнуло,
не  бажало  і  в  серці  не  пекло.
А  знаєш,  що  в  нас  було  ?
в  нас  ніколи  нічого  й  не  було.

Ніколи  не  було?
А  що  ж  було?
ночі  до  ранку?
хороші  пісні  і  ніжності  зранку?
чи  може  була  в  нас  свобода  і  воля?
чи  може  вірші  і  моменти  у  полі  ?
згадаєш?

не  згадаєш,  бо  все  то  брехня.
така  вже  природа  твоя  і  моя.
така  вже  вона.

Стоп  це  мовчання,
Це  не  звучання  слів,
Ця  тишина.
Скажи  вже  ти  нарешті  те,  що  в  серці  ти  тримаєш  роки  два.

Скажу.
Колись.
Ще  років  через  два  -  
напишу  слова  три,  
в  яких  сутність  заключається  проста.

Я  напишу,  коли  буду  помирати,  
коли  не  зможу  більше  без  тебе  існувати,
коли  зупиниться  все  ,
і  час
й  ця  Земля,
тоді  я  скажу  словечка  три
а  поки,  
поки  я  жива  .."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474131
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2014
автор: taniyaa