Я прямую прибережною до річки зоною,
як корабель що втратив орієнтир.
не знаю на що спиратися,
хоча ти й не один.
І ніби вартий життя кращого,
і ніби вартий спокійних снів.
та що ночі одна і та сама історія,
де тебе у полон вітер узяв.
Тож. набравши усієї сміливості,
затягнувши міцніш пояс ок.,
прямую до майдану вірності,
щоб сказати усе що зібрав.
та ось вулиця стала тихішою.
невже я усе про...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473974
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 21.01.2014
автор: Велес Є