На стіні із примарності вИсить портрет,
У підлогу бруківкою вбиті думки...
І коли позгасають ночей всі зірки -
Небеса приховають собою секрет...
Сподівання нависли, мов стелею,
Розлітається стогін повітрям правди.
Я стоятиму мертво, ніби скелею!
Ще живий, ще не вмер манекен, а мав би...
У ляльковий театр він награвся добряче,
Не зійдуть манекену його вистави з рук...
Я живий, розізлився і добре все бачу.
Ще не вмер прабатькІв героїчності дух!
P.S. ЛГ - УН
19.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473819
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2014
автор: Микита Баян