Здається, я зникаю.
Гравітацію вже, майже, втратив.
Та закриті ворота раю.
Бачу поруч лиш сталеві грати.
А ти любиш літати.
І місяць тебе щоночі стрічає.
Я лягаю спати,
А ти гуляєш між пеклом і раєм.
В тебе чорні очі,
Чорне волосся і чарівний сміх.
Я розумію щоночі,
Що ти лиш сон, ти тільки мій гріх.
Та в голові думки,
Твій голос, твої очі і довгі вії.
І знов короткі гудки.
Знову ти десь, поза зоною дії.
Ось знову ніч
І з чашкою чаю, я сиджу в теплі.
А ти розпаливши піч,
Знову, полетіла вдаль на своїй мітлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473698
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Sep Ventus