В лісі тихо – ні гу-гу,
Тільки тіні на снігу,
Тільки сутінки кущами
Тихо сиплють вслід за нами
Позолоту дорогу.
З неба падає сльота,
Верховіття заміта,
Сніг на вітки намітає,
До землі їх прихиляє,
Може бути тут біда.
Чорний силует дерев,
Снігу білий з сірим крем,
Ліс, як графіка мрійлива,
Що не кущ, то просто диво,
Що не дерево – шедевр.
Пролітає за вікном
День, як сніг, веселим сном,
Тільки трішечки тривожно,
Правда зараз жити можна,
Але тільки, щоб з пером.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473695
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Мірошник Володимир