Я думав, що таких слів нікому не віддам

Я  думав,  що  таких  слів  нікому  не  віддам
Я  думав,  що  такі  поцілунки  постійні
Але  я  не  знав,  тоді  я  ще  не  знав
Що  тепер  вони  -  немов  отрута  зміїна.
Я  не  вірив,  що  колись  світ  буде  іншим
Я  не  думав,  що  ти  опинишся  такою
Любов  погасла  немов  свічка
Разом  із  тобою.
Тепер  лиш  згадую  твоє  м’яке  волосся
Твої  карі,  бездонні  очі
І  дзвінкий  сміх,  який  мені  приносив
Теплі  й  ніжні  ночі.
Струнка  фігура  твоєї  плоті
Тепер  повернута  спиною
Тепер  мої  бажання  вже  жорстокі
Й  літають  не  з  тобою.
Посіріло,  покрилося  туманом
Богом  створене  життя
Але  для  чого  створене?  –  для  правди  і  обману?
Чи  лиш  для  повного  сміття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2014
автор: John Rashe