Не підіймай мій хрест, не треба.
Він мій сьогодні і завжди.
Цей шлях важкий, бо йде до неба,
Ще важче – хрест не донести.
Не помагай на цьому боці,
Бо сам я мушу, і дійду.
Не наступай на ноги босі,
Бо і без того упаду.
Не підганяй мене словами
І батогом – іду ж в пітьмі.
Цей шлях один веде до брами,
Не поминуть її б мені.
Прошу – і Він допомагає,
Покаюсь – Він благословить.
Дорога ця веде до Раю,
Тому важлива кожна мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473511
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2014
автор: Мірошник Володимир