Майдан і дощ, і просвітлілі лиця,
На сцені тут церковна служба йде.
Чи може серед січня дух сталиться?
Козацький вільний дух, ти де?
Я пізнаю його в очах хлопчини,
Що стрічки волі людям роздає.
Він усвідомлено свій "опір" чинить,
Майбутнє він "тітушкам" не здає.
І в статі хлопців самооборони,
В спокійних, зосереджених очах
Читалась віра, що на їх кордонах
Козацький вільний дух ще не зачах.
Котли димились кулішом і салом.
Неспішний діловито йшов обід.
Неподалік, як анголи, стояли
Медсестри на сторожі різних бід.
Я йшом майданом - серце тріпотіло,
А літургія все пливла над містом...
Народе мій! Завджи б твої надії
Повнилися таким високим змістом!
Народе мій! Зустріла знов країна
Свою надію посеред зими.
Нелегкий вибір: бути нам в руїнах,
Чи шлях в майбутнє прокладемо ми.
Мені здалось, кому таке по силах?!
Не вперше світ оцей дивуєм ми,
Де б в наше щастя не барилось,
Але завжди лишались ми людьми.
Не зрозуміть це тим, хто на два боки
Привик собі ділити цілий світ.
Лише тоді для них наступить спокій,
Коли понищать протилежний цвіт.
Дводомні, як рослини, примітивні,
Для них відповідальність - кулаки.
Як добре, що їх крапля в Україні,
Не буде сорому для нас на всі віки.
Усім народом лад вже час шукати,
В порядок рідну хату привести,
Бо щастя теж повинно право мати
Тут вільно розвиватись та рости.
11-19. 01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473486
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Микола Серпень