Рипів спокоєм з двору явір,
І я зрадливо задрімав.
В моєму сні у дивній зяві,
Сірко з шаблюкою стояв.
Вода лилась в глибокі рани,
З Дніпра мільйонним тонажем.
Скувала груди у кайдани,
Ховала воїна живцем.
Труна котилася в пучину,
Під дикі оргії нікчем.
В грязі топтали пуповину,
Це бидло вірило: «з кінцем».
Здійняв Отаман в небо руки,
Молитву в небо прошептав.
З колін здіймайтеся онуки,
Пора вже братися до справ.
Гостріть мечі не гайте часу,
Курити досить фіміям.
Пора заїхать по анфасу,
Чужинцям. зайдикам - катам.
Світився Київ златоглавий,
Вже паслись коні серед трав.
Ординець поночі кульгавий,
У кручі донизу втікав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473398
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Дід Миколай