Нежное… Пенное… Розовое…
Счастье моё призрачное…
Тронутое морозами,
Из головы изгнанное,
Но не до дна испитое,
Средь лепестков парящее…
Не-до-конца – забытое,
Призрачное?... Настоящее!
Искрами – в ветках кружеве!
Солнцем – в словах-росиночках!
Бабочкой в небе кружится,
Семечком-балеринкою!
В сердце – тёплою птичкою,
Маленькой, отогретою…
Счастье моё, личное…
Розовый дым ветреный…
************
Щастя - рожевим маревом...
Ніжне... Пінно-розцвічене...
Знаю - літало за хмарами,
Дні рахувало - лічені...
Квітів безумством поєне,
До забуття, до леготу,
Визріле! Вільне! Скоєне!
До водопаду реготу!
Падало вниз - краплями,
Вгору летіло - стрілами!
Переплелось долями,
Наче хмаринками білими...
Оповило - ніжністю...
Доторкнулось - безоднею...
Не змирилось з розбіжністю,
Знову цвіте сьогодні!
Гіллям - у вікна ломиться!
В серці співа - пташкою!
А як співати втомиться
Паром в'ється над чашкою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473348
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2014
автор: Ірина Лівобережна