Змиває дощ кружальця конфеті,
Уривки мішури лоскоче вітер,
Зривається, мов має на меті
Освідчення сплести з промоклих літер.
Ялинку-кралю винесли надвір,
Недбало застромивши на городі.
О, як він міг – поганець! Бузувір! –
Таку красу залишити негоді?!
Ще вчора лився вогників потік
І струменіла золотава цівка,
Сховали зірку на прийдешній рік –
Стирчить тепер поламана верхівка.
Жахлива доля королев краси!
Втрачає пружність і жовтіє глиця...
О, вітре! На край світу занеси!
Хай іній знову на гілках іскриться!
В минулий час немає вороття.
Остання згадка – серпантину згортки
І залишки солодкого життя –
Спустошені цукеркові обгортки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473268
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)