Буває серце люто замерзає,
І не знайти ні вогника тепла.
Коли в душі уже й добра немає,
То давно це не людська душа.
І не рівняйте злобу до тварини,
Вони себе по праву захищають.
А що стосується людини,
То люди всіх, себе не поважають.
А як тоді так можна жити,
Коли навколо лиш одні істоти?
І як би не хотів добро творити,
Не оцінять «громадяни і спільноти».
Тепер ніхто не знає фрази,
«один за всіх і всі…ну за одного»
Сам по собі, ще й залазить,
Як не в душу то в карман чужого.
А де ж поділись люди справедливі?
Чи лишились в пам’яті й кіно?
Ставились би чесно й шанобливо,
Не впала би країна… «а нам усе одно».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473212
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: Tania_Tania