Ой ти Русь, моя ти мати,
Меж нема - куди не кинь...
У іконах стоять хати,
Очі смокче далі синь.
Мов захожий богомолець,
Я дивлюсь твої поля.
Невисоких край околиць
Затополена земля.
Пахне яблуком і медом
Спас смиренний у церквах.
І веселощі під небом
За селом, в густих лугах.
Де зелених пасм мережки,
Бігтиму з усіх я ніг.
А назустріч, мов сережки,
Задзвенить дівочий сміх.
Якщо крикне рать святая:
"Кинь ти Русь, живи в раю!"
Я скажу: "Не треба раю,
Хочу в рідному краю".
[b]Текст оригіналу:[/b]
Гой ты, Русь, моя родная,
Хаты — в ризах образа...
Не видать конца и края —
Только синь сосет глаза.
Как захожий богомолец,
Я смотрю твои поля.
А у низеньких околиц
Звонно чахнут тополя.
Пахнет яблоком и медом
По церквам твой кроткий Спас.
И гудит за корогодом
На лугах веселый пляс.
Побегу по мятой стежке
На приволь зеленых лех,
Мне навстречу, как сережки,
Прозвенит девичий смех.
Если крикнет рать святая:
«Кинь ты Русь, живи в раю!»
Я скажу: «Не надо рая,
Дайте родину мою».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473161
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.01.2014
автор: Роман Селіверстов