Вона стояла мовчки біля вікна,
Відчуваючи до кісточок холод погоди.
І знала, зараз тут вона сама,
Бо в житті багацько є незгоди.
А лишень місяць тому,
Він лагідно обіймав її за плечі,
Шепотів, що не залишить тут її одну..
Його слова були такі доречні.
Недотримавши своєї обіцянки
Пішов…забувши все, що було.
А вона так залишалася стояти мовчки,
Бо все і так безслідно не минуло..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473073
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: klakova